Таращанська міська рада
Таращанський район, Київська область

Історичні відомості

Заселення території міста Тараща та його околиць відбувалося вже в добу енеоліту, яскравими представниками якого були носії східно-трипільської культури. Вже в XV ст. до н.е. навколо території, де розміщується нинішнє місто Тараща, створюється своєрідне етнічне поле праслов’янських спадкових культур – східнотшинецька, білогрудівська, чорноліська з розвинутою фазою Жаботинського періоду. Хвилями прокочуються іраномовні кочівники: кіммерійці, скіфи, сармати. І так до пізнього середновіччя. Невеликі за розмірами та слабо захищені городища праслов’ян не витримують постійних натисків кочівників „номадів” і, починаючи з VII ст. до н.е., з’являються величезні за розмірами городища союзних племен та племінних угруповань.

З появою іраномовних скіфів в українському лісостепу утворюється землеробсько–скотарське політичне об’єднання скіфів. Городище ранньоскіфської доби виникає на місці сучасної Таращі.

Назва міста Тараща, бере із часу заселення цих місць скіфськими племенами. Зважаючи на те, що східно-іранський компонент є складовою санскриту, назву нашого міста можна пояснити так: основа – Ra – сонце, Stra – міститися, Ta – біля, поблизу. Отже, слово ТАРАЩА означає міститися, перебувати біля сонця. Таким чином, назва Тараща – це мовний релікт, залишок говірки древнього населення міста.

Згідно досліджень було встановлено, що із середини III ст. н.е. – IV ст. н.е. місцевість, де зараз розміщується місто Тараща та її околиці розпочали освоювати носії поліетнічної черняхівської культури. В ІХ-ХІІІ ст. територія входить до складу Київської Русі. Далі на межі XIV-XV ст. Тараща потрапляє під вплив Великого князівства Литовського, яке утримує тут військові формування. Невдовзі панування Литви змінює Польща.

Археологічні дослідження на території міста та навколишніх сіл доводять, що поселення різних епох в нашій місцевості були безперервними. Стверджувати, що з Х ст. до н.е. до ХVІІ ст. тут ніхто не проживав і не було поселень, безпідставно. В літописі під 1146 роком згадується: „И ту прислашася к нему (Ізяславу Мстиславовичу) чернии клобуци и все Поросье”.

Вперше поселення Тараща згадується в Руській (Волинській) метриці, записи в якій велися у Варшаві, в коронній канцелярії з 1569 по 1673 рік. В записі від 10.10.1592 року зазначено: „Надано довічне володіння Родкевичу і Лесевичу селище Таращу за Білою Церквою, що лежить на шляху Татарському, який веде з Татаровщизни повз Березовий Гай”.

Ще один запис Руської метрики свідчить про „селеньїце Тараща близ местечка Кривая“.

Статус містечка Тараща отримала в 1722 році від польського короля Речі Посполитої Августа II Сильного, який вживав заходи щодо поліпшення національної промисловості і торгівлі, а в 1791 році Станіслав-Август Понятовський надав Таращі Магдебурзьке право та герб із малюнком зайця на срібному тлі.

В 1800 році був створений Таращанський повіт. Це була досить значна адміністративна одиниця Київської губернії. Так, найбільша протяжність повіту по прямій лінії із півночі на південь була близько 48 верст (51 км), із заходу на схід - 89 верст (95 км), а загальна площа повіту становила 305 656 десятин (3 340 км²). На півночі повіт межував з Бердичівським, Сквирським і Васильківським, на сході з Канівським і Звенигородським, на півдні з Уманським, на заході з Липовецьким повітами Київської губернії. В м. Тараща було спроектовано Андріяном (Адріаном) Дмитровичем Захаровим близько 1802 року комплекс „присутственных мест“, що був збудований в період 1803-17 роках. До цих пір збереглися будівлі службових повітових місць, тюрма, флігель земського суду, казначейства, міської управи.

Наше місто Таращу згадує Т.Г.Шевченко у своїй повісті „Прогулка с удовольствием и не без морали”, в якій він бував проїздом в 1854 році.

В місті Тараща народилися:

Анато́лій Петро́вич Алекса́ндров (нар. 31 січня (13 лютого) 1903, м. Тараща, нині Київської області - пом.3 лютого 1994, м. Москва) – радянський фізик, фахівець з атомної фізики й енергетики, Академік АН СРСР (від 1953; від 1991 -РАН), президент АН СРСР (19751986);

Володимир Михайлович Юровский (7 (20) березня 1915, - 26 січня 1972, м. Москва) - радянський композитор, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1969), „Нас водила молодость“ на слова Э.Багрицкого, мультфільми, фільми

Олекса́ндр Йо́сипович Зло́тник (15 листопада 1948, м. Тараща) — український композитор, народний артист України. Музика 13 фільмів, в т.ч. „Америкен Бой” пісні „Гай, зелений гай“, „Чуєш мамо“, „Родина“, „Маки червоні 3, „Вишиванка“, „Батько і мати“, „Горобина“, „Не бувають дощі випадкові“, „Скрипалю“, „Невезуча“, „Прима балерина“, „Святкова“, „Білі лілеї“, „Я тебе відпускаю“, „Музика рідного дому“.

В місті працював Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко (10 (22) березня 1842 – 24 жовтня (6 листопада) 1912) - український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Георгафічні дані міста Тараща 49°33′ с. ш. 30°30′ в. д. В новітній час поселення Тараща відновила статус міста після приєднання до неї поселень із статусом сіл Мулівщина та Козаківка у відповідності до рішення Київської обласної ради про присвоєння статусу міста і відповідного рішення Таращанської міської ради народних депутатів трудящихся згідно Протоколу № 19 від 14 жовтня 1957 року.