Сьогодні в нашій громаді сталося щось дуже тихе, але дуже велике
Сьогодні в нашій громаді сталося щось дуже тихе, але дуже велике.
Люди різного віку - літні, молоді, зовсім маленькі - чоловіки й жінки, діти, дружини, мами, батьки - стали в єдиному колі.
21 листопада, у День Гідності та Свободи, ми відкрили Місце Надії у центральному парку. Незважаючи на холод і дощ, і попри те, що подія не афішувалась у мережах, прийшло багато людей.
Усі стояли поряд - об’єднані одним болем, однією вірою, одним очікуванням.
Місце Надії - це найменше, що ми можемо зробити для наших Захисників, які зникли безвісти чи перебувають у полоні. Їх у нас - 120.
120 важких шляхів.
120 родин, які щодня живуть між надією й страхом, чекаючи дзвінка, якого бояться і водночас чекають.
Сьогодні говорили про те, як нестерпно боляче бачити навколо стільки людських історій, випробувань і тиші, яка розриває. Люди підтримували одне одного, ділилися своїм болем і плакали.
На заході мали слово дружини зниклих безвісти Захисників - пані Анна та пані Олена, які говорили про власний досвід щоденного очікування і про те, як важливо, бути сильними, дієвими і триматися.
Також звернулися до присутніх заступниця Таращанського міського голови Лариса Скаба та Таращанський благочинний Православної Церкви України, протоієрей Георгій Сальник.
З міркувань безпеки ми не можемо залишити в цьому місці фотографії наших Захисників. Але ми залишили їхні імена біля липки - з великою мрією про те, що одного дня сам Захисник прийде й забере свою стрічку як знак повернення.
Простір має спеціальну лавочку, яку з любов’ю розмалювали діти.
Це запрошення кожному присісти, подумати, згадати, у тиші відправити теплу думку тим, хто далеко.
Поруч - ліхтар, що символічно освітлює шлях додому.
Символами цього місця стали цикорій і липа.
Цикорій -квітка, що проростає навіть крізь камінь.
Він - про незламність. Про світло, до якого він відкривається. Про силу, яка народжується з болю.
Липа - дерево дому, роду, любові та вірності.
Дерево нашої місцевості: у нас часто кажуть «зустрінемося під липою».
Вона тримає тепло поколінь і дає відчуття дому навіть тим, хто зараз дуже далеко.
І сьогодні ми говоримо нашим Захисникам, про яких немає жодної звістки або які проходять важкі випробування в полоні:
«Зустрінемося під липкою».
ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ МЕШКАНЦІВ ГРОМАДИ:
Місце Надії - не про смерть.
Воно - про життя, про віру, про повернення кожного, яке ми щиро чекаємо.
Рідні просять не приносити сюди квітів, нічого, що нагадує про скорботу.
Краще підійдіть до другої зони Місця - Дерева Пам’яті - і пов’яжіть стрічку: червону - «Я тебе люблю», жовту - «Я пам’ятаю і чекаю», рожеву - «Пробач мені», зелену - «Дякую тобі».
Це жест підтримки й тепла.
Це спосіб сказати тим, хто ще не вдома: «ми тут, ми не перестанемо любити і чекати!»
Незабаром ми також опублікуємо декілька відеосюжетів із цього заходу - щоб більше людей могли побачити, як це було, і почути, що сьогодні сказали дружини наших Захисників.
Запрошуємо усіх приходити частіше на Місце Надії.
